Земля поетів 2026
26 переглядів
18.11.2026

Міжнародний фестиваль «Земля Поетів» у Львові за три дні відвідало майже 3000 відвідувачів. Загалом провели 70 подій, де взяло участь близько 300 українських та іноземних поетів, музикантів, акторів, режисерів, філософів і громадських діячів.
Головною темою «Землі Поетів 2026» стали «Українські титани: нове міфотворення». Фестиваль відбувся в авторській концепції його засновниці, концептуалістки та програмної директорки Мар’яни Савки.

«Давайте відійдемо від слова фестиваль.
Бо в ньому звучить забагато зайвого незрозумілого шуму.
Це не про розвагу в значенні веселого і ненапряжного проведення часу. Але про розважання – про розмірковування – насамперед.
Про насолоду. Але знову ж таки – насолоду від сенсів, мистецьких проявів, насолоду від спілкування, від буття разом на космічному кораблі поезії, який летить крізь український всесвіт. В ілюмінатор ти можеш бачити людей, які стали планетами. Ось він, сяючий Сковорода, он він наш велетень Шевченко, он розжарена зірка Франко, он блакитна, як ріка, і загадкова Леся, он пульсуючий Семенко, загорнутий в туманності Тичина, самотній Стус.

Наші поети – а їх справді багато і вони таки дійсно ПОЕТИ – завжди робили для країни багато такої роботи, яку виміряти неможливо, але вона як те космічне пальне.
Чим є Земля Поетів? Для мене це платформа, ґрунт, символічна земля, в яку ми засіваємо зерно – символічно, ок, ритуально, ок, але на метафізичному рівні – саме засіваємо.
А потім воно сходить. Однозначно сходить» (Мар’яна Савка).



«Вінграновський, Антонич, Андрухович, Григорій Савич, Кіяновська, Йогансен, Плужник, Чижевський, and so and so on, живі і мертві, так багато доброї поезії за два дні, голосами власними і чужими, в читаннях і перформансах, в обговореннях і перевтіленнях, в близькостях і віддаленнях…» (І. Скиба-Якубова).

Поетичні читання з геймплеєм гри S.T.A.L.K.E.R. і Roland Orban за діджейським пультом.

Вхід у простір «Франко». Починається…
А що твоє серце?
Серце, кажеш?
Та що.
Коли всі розбіглися розʼїхались розійшлися
Серце вийшло з грудей
На ґанок бабиної хати
листопадової ночі
Коли холод обпалює останні яблука
На голому гіллі
Коли зорі світять так ясно
Що видно кожну голку паморозі на траві
Серце вийшло з грудей
У відкритий космос знайомого двору
Аби побачити,
Що світ все ще існує.
Мар’яна Савка


