Друга світова: пам’ятаємо, осмислюємо, тримаємось

365 переглядів

08.05.2023

 

Друга світова. Непридумані історії / уклад. В. Кіпіані. – Харків : Віват, 2022. – 394 с.

Війна розділила родини, позбавила життів, скалічила долі… Знати і пам’ятати важливо в будь-який час. Навіть через багато десятиліть з’являються нові деталі, спогади і свідчення. Війна (не) наша – не тільки за Батьківщину, а й за інтереси кількох тоталітарних держав. Війна наша – навіть через вісімдесят років. Війна жива – ми пам’ятаємо. Війна інша – різна для всіх, бо кожен бачить і розуміє по-своєму.

Книжка складається з реальних сімейних історій, переказаних зі слів батьків, бабусь і дідусів. Автори статей, зібраних завдяки науково-популярному виданню «Історична правда», розповідають про найстрашнішу війну ХХ століття, про долі тих людей, чиї життя назавжди розділилися на до і після.

 

Гейстінґс М. І розверзлося пекло… Світ у війні 1939–1945 / М. Гейстінґс. – Киів : Клуб Сімейного Дозвілля, 2019. – 752 с.

Цю працю назвали однією з найкращих документальних розвідок про Другу світову війну. Тут зібрано все: інтерв’ю, щоденники, листи, спогади й різноманітні особисті документи. Від Дюнкерка до Іодзіми, від Сталінграда до Гвадалканалу. Описи битв як на суходолі, так і на морі. Майстерно дібрані цитати, що оживляють події. Усі подробиці військових операцій та економіка країн-учасниць війни, логістика забезпечення армій, політичні портрети й замальовки у Французькому генеральному штабі, Білому домі чи Міністерстві у справах колоній. Твереза й реалістична картина епохальної та кривавої події ХХ століття без жодної романтизації й кабінетної героїки. Це справжній репортаж із пекла Другої світової війни.

Кіяновська М. Бабин Яр. Голосами / М. Кіяновська. – Київ : Дух і літера. 2017. – 112 с.

14 серпня 2016 року Маріанна Кіяновська написала на своїй сторінці Фейсбук: «Мене тут питають, чи я єврейка. Я не єврейка. Думаю, що в моїх жилах єврейська кров не тече. Але я людина. Я можу відчувати те, що відчуває інша людина. Я можу уявити, що відчували євреї, коли їх вели на розстріл. Або що вони відчували перед брамою до крематорію. Тому пишу: «Я – Рахиля». Бо я можу відчути себе Рахилею. «Я – Рахиля». І так, я лишила нині оту валізку на дорозі у куряві. І понесла у Бабин Яр тільки своє єврейське ім’я і дуже багато болю».