Проєкт «Фронтмени»
66 переглядів
30.09.2024
Павільйон творчої репрезентації військових «Фронтмени» – це четвертий павільйон на Київському ВДНГ в рамках фестивалю «Книжкова країна», імпреза, яка повністю присвячена військовим, творчості військових, 33 події-презентації, кураторські пабліктолки та майстеркласи від військових і ветеранів, а також колективна різножанрова виставкова експозиція – живопис, фото, гравюра тощо.
Слова на картині з вірша Ярини Чорногуз.
Тиша приходить гучно, ніби кількасотлітня Безперервна війна.
Що складається з вічності кодових голосів
У вічності рацій й шнурів,
Кожен ледь чутний голос хочеться прирівняти до кулі дрібного калібру,
а потім згадуєш про дві смерті.
Смерть від голосу, що пронизує чорноколо на коротку мить. І зникає.
І Смерть від кулі, що прошиває хребет та шийну артерію. На мить крові. На вічність голосу.
І не зникає. А триває по колу.
І просто мовчиш.
Береш на руки те, що належить узяти.
Береш за руку того, кого мусиш узяти.
І йдеш туди, де вже ходжено, і куди досі
Треба комусь іти.
Каменяркою кількасотлітньою заходить сонце моє.
Темне сонце моє заходить за скелю,
Ніби за тишу.
За тишу світу, за тишу планети,
за тишу моєї країни
заходить сонце моє.
Темне сонце моє.
Сонце воєнної тиші.
На картині рядки з вірша «Відлига» Дмитра Лазуткіна.
І мокрий сніг крізь небесні діри
летить у вирване з м’ясом горище.
Ім піт вкриватиме теплі скроні
й не буде наснаги хоч це змінити…
Вмирає зарядка у телефоні,
безжально тиснуть на груди плити.
Від мінометів худоба глохне
і те що висне – стає баластом…
за кілька тижнів усе підсохне,
а потім буде наш контрнаступ.
Дожити б до жита,
все інше – бонус,
повторює він –
дожити б до жита…
Хтось ніби м’яч –
набиває глобус:
дожити,дожити, дожити, дожити…
Скриплять коліщата, працюють жорна,
рипить жива земля під ногами,
і ніч підповзає в’язка і чорна,
і йде за ними, і йде за нами.
Поетична антологія
#Фронтмени : антологія мілітарної поезії / упоряд. А. Агаджанова. – Львів : Видавництво 333, 2024. – 126 с.
До антології увійшли вірші тридцяти трьох поетів та поеток, які є військовослужбовцями та ветеранами. Ці вірші – спроба цивілізованого примирення з жорстокою реальністю війни: емоційно засвідчити біль, страх та втрати та пошуки надії, мрій, віднайдення любові в собі та оточуючих реаліях воєнного часу.
Автори збірки: Миколай Кулініч, Валерій Пузік, Ігор Мітров, Олена Герасим’юк, Дмитро Лазуткін, Артем Палежака, Артем Антонюк, Олексій Івакін, Олександр Кудь, Федір Рудий, Антон Полунін, Мальва Кржанівська, Єлизавета Жарікова, Єва Тур, Наталка Тарковська, Павло Вишебаба, Anatoliy Anatoliy, Павло Матюша, Влад Петраш, Ігор Сагайдак, Брат Данте, Ігор Мисяк, Ірма Петрова, Антон Лубій, Микола Леонович, Ілля Чернілевський, Артем Нагайченко, Борис Гуменюк.