Тонке проміння болю і любові. До Дня пам’яті захисників України

27.08.2021

Вірші про війну і пам’ять

Савка М. Оптика Бога : поезія / Мар’яна Савка. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2019. – 112 с.

Чорні бездонні діри – вікна в календарі.
Кожен день як офіра. Що там чекає вранці?
Де зустрінеш крилатого? Що пропишуть вгорі?
Боже, навіщо тобі стільки янголів – новобранців?
Осінь відкриє раму – хлине прірва небес.
Ранок зашпилить рани гострим терновим гіллям.
Хто не дожив, хто вижив. Хто на зорі воскрес.
Хто недопив гіркої, хто не діждав весілля…
Осінь стинає зела. В горлі гірчать дими.
Вітер насипав яблук до окопів шанців.
І на Схід вирушає світлом проти пітьми
Військо блакитнооких янголів – новобранців.

Мар’яна Савка

Жадан С. Антена / С. Жадан. – Чернівці : Meridian Czernowitz, 2018. – 304 с.

Вони б мали тебе називати сестрою.
Просто мертві не пам’ятають про батьків та освіту.
Правда про світ виявилась замалою,
аби в ній вмістити все, що ти хочеш від світу.

І коли ти виносиш їх на собі, госпітальєрко,
і відбиваєш їхнє життя в їхньої смерті,
смерть говорить – зі мною завжди нелегко,
ті, що мають зі мною справу, рідко бувають відверті.

І ті, що справді не знають, як тебе звати,
знають твій позивний, за ним і кличуть.
Перекрикують біль, ніби ламають загати,
ніби криком хочуть спинити кров убивчу.

І залишають цей світ з обов’язками та правами,
говорять про світ, як про найбільшу втрату.
Але правду про світ писали такими словами,
що нам потрібно виправдовуватись за нашу правду.

Правда про світ така, що навіть вірші,
які ти читаєш, для когось є пропагандою й грою.
Пропаганда – це не відмовлятись від тих, кому віриш.
Пропаганда – це взагалі називати тебе сестрою.

Політика – це не вміння підкидати монетку,
і не вміння домовлятися із ворами.
Політика – це школяр, який читає свою абетку,
це госпітальєрка, яка накладає бинти на рани.

Політика – це далі жити в своїй країні.
Любити її такою, якою вона є насправді.
Політика – це знаходити слова: важкі, єдині,
і лагодити все життя небеса несправні.

Політика – це любити тоді, коли лякає
саме слово любов, коли не шкодують бранців.
Релігія – це відчути на дотик, своїми руками,
як знімаються шви із того, кому не давали шансів.

Релігія – це телефони, зроблені в Китаї,
це священники з простреленими паспортами.
Війна, мов сука, вигодовує щенят, яких їй підкидають,
назавжди роблячи їх сестрами та братами.

Твої брати з грізними позивними.
Твої поети з недописаними віршами.
Земля з гарячим камінням лежить під ними.
Апостоли за ними стоять з книгами і ножами.

Сергій Жадан

Бабкіна К. Заговорено на любов / К. Бабкіна. – Київ : Клуб Сімейного Дозвілля, 2017. – 96 с.

Він її обіймає, вирушаючи зранку в сонячну каламуть.
А вона говорить: бережи обличчя і руки, передають вітри;
запасні штани, сіль, ведмеже ікло, ніж – не забудь;
в скруті не гризи комірець – я зашила різних туди отрут.
Пам’ятай, що права є, але що немає правил в цієї гри,
іншими словами, куди б не зібрався ти – в добру путь,
але відповідей тобі там не дадуть.

А він відповідає – щодня прогрівай авто, не ходи одна;
бережи старих і дітей, інвалідів, птахів і своїх святих.
не вдивляйся, на мене чекаючи, в ніч, бо у ночі немає дна,
не дивись новин; взагалі, не дивись кругом забагато. Не омина
нас вино і попіл, бинти і постріли, кров і сніг.
З відповідей на сьогодні – тільки зниклі безвісти та зима,
але, з іншого боку, і запитань у мене більше нема.

Усе, проти чого помирають зазвичай, унеможливлює нам життя,
унеможливлює дихання, свободу, gprs-покриття,
доступ до інформації, їжі, світла; контролює серцебиття,
горлом пускає кров, позбавляє кругозору і небокраю.
І обоє мовчать і думають – хай що-небудь його/її збереже,
ріжуть промені мерзлі ранкове небо, немов ножем,
і немає сумнівів, вибору, сліз. Саме час уже.
Вона залишається. Він вирушає.

Катерина Бабкіна

Вірш Ірини Цілик «Повертайся живим» Сестри Тельнюк поклали на музику, а чимало військових довгий час вважали пісню своїм оберегом. З часом вірш став дуже особистим і для самої поетеси – адже її чоловік, письменник Артем Чех, також пішов на фронт.