Чорнобиль. Мистецтво. Час (1986–2026). 40 років катастрофи: відлуння в культурі. Живопис
48 переглядів
23.04.2026
Зігравши фундаментальну роль в прискоренні занепаду і розпаду СРСР, Чорнобиль перетворився на велику метафору фактично всього радянського життя. Культурний наратив трагедії вплинув на світовий мистецький рух: люди з кожної країни можуть відкрити для себе Чорнобильську катастрофу і переосмислити її, використовуючи те, як художники виражають свої ідеї щодо питань ядерної енергетики, інформації, політики, здоров’я, безпеки, майбутнього і минулого.
В розумінні Тамари Гундорової пост чорнобильська культура водночас є загрожена та збережена, як ковчег, музей, храм, та є мостом між реальним життям та фікцією, минулим та майбутнім, грою і апокаліпсисом.
Фреска «Ангел згортає небо в сувій», яка знаменує кінець світу. Ця ікона в Кирилівській церкві ХІІ століття, стала символом міфологізації Чорнобильської катастрофи.
Ікона «Чорнобильський Спас»: нині вона висить у Свято-Іллінській церкві міста Чорнобиль. Поруч із Христом там зображена сосна-тризуб, «Звізда Полин» і ліквідатори-мученики. По периметру йде традиційний народний орнамент, а сама ікона виконана в традиціях «народної ікони», яка є однією із форм прикладного мистецтва в Україні із XVII століття. Її творці сюжетно орієнтуються на духовні пісні-псальми, легенди або навіть на апокрифи.
Микола Глагольєв, «Чорнобильська Мадонна», 1986.
Чорнобильська мадонна – це один з найпопулярніших образів, що стосуються Чорнобильської катастрофи. За Гризельдою Поллок, травматичний досвід головним чином асоціюється із жіночою статтю, де материнське-жіночне пов’язане не тільки з життям, але й смертю. Мадонна з маленьким Ісусом асоціюється з надією на майбутній рай та всепрощення – син Божий подарував людству надію. Часто чорнобильські мадонни з дитям ніби руйнувались і розпадались на атоми. Тобто, майбутнє людства під загрозою, воно розпадається. Чорнобиль – не про уражену радіацією конкретну територію, а про екзистенційний жах та загальний апокаліпсис.
11
11
У роботі перетинаються відсилання до культури обох країн з досвідом атомних катастроф: кінь із Фукусіми та риба з Полісся, а зелений колір, традиційний для Японії, водночас нагадує поліський ліс ранньою весною.