«Розгортаю життя, як сувій полотна…»: символіка вишиванки в українській культурі. Поезія

169 переглядів 

15.05.2024

Символіка вишивання, підбору кольорів, схрещень людських доль. Вишиванка в поезії є і образом і художнім засобом і змістом. Читаємо у поетів:

О. Самійленко. Ненаписаний лист
Тараса Шевченка 
«… Торочили: пропащий він, п’яниця,
Брехнею перейшли і небо, й світ.
Я вас не бачу – є селянські лиця,
Яких достоїн пензель і граніт.
У серці Бог. Він носить вишиванку.
Кріпачка тому Богу за жону.
Він береже її – засмучену селянку,
А я йому борги не повернув...»


Л. Костенко
Красива осінь вишиває клени
Червоним, жовтим, срібним, золотим.
А листя просить: – Виший нас зеленим!
Ми ще побудем, ще не облетим.

А листя просить: – Дай нам тої втіхи!
Сади прекрасні, роси – як вино.
Ворони п'ють надкльовані горіхи.
А що їм, чорним? Чорним все одно. 


І. Сеник
Розгортаю життя,
Як сувій полотна:
Ось мережка гріхів
І низинка падінь.
Верховинка жадань,
Яворівка притаєних прагнень.
Далі – хрестики чорні
Страждань і терпінь
Та червона стебнівка
Палкого кохання.
Ось гладинка жіночої ласки,
Перетинанка пестощів з ніжністю…
Ці нитки, ці голки,
Не заручені пальці в наперстках.
Все життя у шитті
І шиття, як життя.
Не обвінчане моє життя,
Мов сувій полотна.

Ю. Іздрик. Вишиванка
за що не візьмешся – вузлів плутанина
заплетені сіті пропущені петлі
між схрещених нитей прошито людину
недбалою стьожкою гладдю чи хрестиком
стежки ніби стяжки затягнуті туго
у мережу що межує з мереживом..
мій боже! мій боже! – кричиш йому в вухо
та будь же уважний чи хоч обережний!
та глухо у бога і хтось безперервно
пряде і гаптує пусту мішковину
а берег далекий манить оберегами
і кожна дорога – тонка павутина
опучками пальців без голки без ножиць
зубами чи нігтями – хто вже як може
невидиму нитку на інші несхожу
виплутує кожен.. ну мало не кожен
кохана дитинко
ми й в сутінках світу
де поспіхом навхрест прострочено мить
знайдемо свою павутинку зі світла
вона не урветься –
вона задзвенить 

С. Жадан
Як це діється тут, на Сході? 
Як це діється тут, на Сході?
Світло спалахує за рікою.
Квітка місяця в неба на споді
здається темною і загіркою.
Небо в січні криваве, наче
пускають троянди у воду проточну.
Кордон під снігом зранку означать
діти, що наново стежку протопчуть.
Зимують під сонцем птахи і тварини.
Тяжіють збіжжям підвали й комори.
Ріка по холодній щоці країни
сльозою стікає в Азовське море…
Ісус на іконі сумирний вранці,
мовить слова – печальні, нагорні.
Комір у нього на вишиванці
темніє, ніби шрам на горлі….

ДИВИТИСЬ ТАКОЖ:

«Розгортаю життя, як сувій полотна…»: символіка вишиванки в українській культурі. Художня проза

«Розгортаю життя, як сувій полотна…»: символіка вишиванки в українській культурі. Музика. Пісня

«Розгортаю життя, як сувій полотна…»: символіка вишиванки в українській культурі. Проєкти

«Розгортаю життя, як сувій полотна…»: символіка вишиванки в українській культурі. Живопис