Різдво посеред війни: мистецькі рефлексії. Поезія
27.12.2022
Ю. Мусаковська
- Різдво посеред війни. Світле свято в темні часи.
- Музика генераторів, приглушені голоси.
- В кожного своя втрата, cхована під пальтом.
- Залягла на плечі втома вагою в тисячу втом.
- Метушня передсвяткова, але змазані кольори.
- Цьогоріч для війська — найцінніші дари.
- Найпалкіша молитва, робота серця і рук.
- Чорні мішки чекають на Іродових слуг.
- Світло ощадливе. Очі горять замість різдвяних вогнів.
- Вже народився той, хто смертю смерть переміг.
- Тут поміж нами — прозорі постаті, до яких
- кидаєшся обійняти, а вони тануть, як сніг.
Мар’яна Савка
- Темний грудень. Снігова імла.
- Крига з лютня все ще не скресала.
- Триста днів я ніби й не жила,
- Хоч потрохи дихала й писала.
- Триста перший на календарі.
- Стільки засвітилося вгорі
- Світлих душ, що з темряви зоріють.
- Йдуть вигнанці. Вітер їм в лице.
- Присвіти дорогу каганцем.
- Шоб не оступилася Марія.
- Темний грудень. Триста днів війни.
- Ніч така, як люлька без кресала.
- В кожухи Марію загорни –
- Аби матір божа не змерзала.
- Під ногами хрусне гострий лід.
- Іродове військо йде услід,
- Добрий Бог тримає пуповину.
- Йде снігами діва без гріха.
- Канонада бою не стиха.
- Світ чекає на людського сина.
Ігор Римарук
- Множиться зоря
- у твердих снігах у дзеркальних мурах
- і з дороги збилися
- тріє царі у маскхалатах
- ясна пані
- клубок розмотує вузлики тихо зав’язує
- стомлений тесля дрімає
- при щербатій сокирі
- око ліхтарика
- вихоплює з темряви велетенські ясла
- обігрілося немовля
- під боком у мінотавра
- Сиві гриви зірниць,
- вузлувата дорога…
- Чую клич: “Озирнись!”
- Озиратись — на кого?
- Лиш опока золи —
- золотими степами,
- що всуціль заросли
- соляними стовпами.
- Під копитом змина
- понадземна відплата
- і старі письмена,
- і нові письменята.
- Незатуплений гнів
- підтинає коріння.
- До комонних огнів
- промовляє каміння.