Герої Крут в українській культурі : погляд крізь роки. Поезія
«Війна. Культура. Людина // Мистецькі рефлексіі» ⇒
26.01.2024
Зміст
- П. Тичина. Пам’яті тридцяти
- О. Стефанович. Крути
- О. Лятуринська. Дума про скривавлену сорочку
- Кость Москалець
П. Тичина
Пам’яті тридцяти
На Аскольдовіймогилі
Поховалиїх–
Тридцятьмучнівукраїнців,
Славних, молодих…
На Аскольдовіймогилі
Українськийцвіт! –
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.
На кого посмілазнятись
Зрадника рука? –
Квитнесонце, граєвітер
І Дніпро-ріка…
На кого завзявсяКаїн?
Боже, покарай! –
Понад все вони любили
Свійкоханий край.
Вмерли в НовімЗаповіті
З славою святих. –
На Аскольдовіймогилі
Поховалиїх.
О. Стефанович
Крути
….
Ваша загуба за весну ясну,
Вашізарубанівесни,–
Громом в німотибайдужжя і сну
Криком кривавим– воскресни!
Сходять нам вашіневгаснісонця,
Дзвонятьсерцявашівічні,
Вашіквітневі, травневісерця,
Квітні–посічені в січні.
У клекотінні–святікорогви,
Клекоту повні–прапори…
Ми підкипіннямїх радо, як ви,
В буряні рушим простори.
Радо на сурмнийзадуднимо зов,
Ми по шляху грозовому,
Тому крутому, що з Крутівпішов,
Непереможному тому.
І коли кинем на ворога час
Незагладимої скрути,
Взнаєвін добре, про віщо для нас
Крикнули кров’ю Крути.
О. Лятуринська
Дума про скривавлену сорочку
Гонить, гонить з півночівітер хмари сіверські
Грізні, темно-сивії… Глянь, затишнийпівденю!
Блиснутьблискавиці ось, спалять поле іскрами,
Вдарять громи частії– не злічитивтратоньки!
Град сіктиме-битиме, вихор шаленітиме, –
Стане пустка з краю в цвіті та врожаю…
***
По усьому краю гучно клич лунає:
«Пора, пора встати, товаришу-брате!
Пора зброювзяти, ріднусторононьку у полон не дати!»
– Ой, то не тополіпоставали в полі,
Не буруни в паріпідіймають хмари:
Женутьбитиськозаченьки за Вкраїну-Неньку.
Ой, то не соколилегкіїзлітають:
В дорогу, на Крути, юнаки рушають…
Чизвершатьхоробрі, чи устоять вбогі–
Печалиться журнийКиїв наш розлогий.
Та горятьзавзяттямясніїобличчя:
Слава!.. Перемога!Красний сон здійснися!
ЗбережиТи, Боже, сон про кращу долю,
Вірі в силу правди не завдайТи болю!
Кость Москалець
Тамуючи землю i cвiтло,
Погляньмо на поле cpiбне.
Теплим небом налите по вiнця,
Темним небом наповнене вщеpть,
Теплим небом налите по вiнця,
Темним небом наповнене вщеpть
Сpiбне-cpiбне поле.
Дощ поливcя мов дикий cідийвиногpад.
Моя смертонько мила – я плачу.
Коли тpохи ущухне твеpдийлиcтопад,
Коли попiл ущухне, кого ми побачим?
Сутiнковими птахами
Поpоcла твоя мила i втpачена назва.
Музика ледве заcнiжена
За теплими муpамиcлiз.