Василь Шкляр – «Батько українського бестселера»

16.12.2015

Шкляр В. Ключ: роман/ Василь Шкляр. – К.,1999.

Герой книги журналіст Андрій – справжній ерудит, вільно володіє живими і мертвими мовами, але з матеріальними цінностями якось не склалось: доживши до віку Христа не має даху над головою. Заповітний ключ простягнув йому дивакуватий незнайомець, а номер квартири навіює забобонний страх. Що ж це було: манна небесна  чи прикра помилка?

Незабаром Андрію знадобляться ще два ключі: до таємниці зникнення господаря квартири № 13, і до серця фатальної жінки, в якій дуже не зразу вгадалась маленька подруга дитинства.

Текст може читатись, як «крутий» бестселер, а може як сумна історія на уламках великого вибуху.

За словами автора» фатальний ключ, котрий волею випадку дістався моєму героєві і змінив його долю, взавтра може опинитись у ваших руках. Тому прочитання роману «Ключ» не завершується на його останній сторінці. Він спонукає читача поза гострим сюжетом глибше зазирнути у своє власне незбагненне « Я».

Шкляр В. Елементал: роман/Василь Шкляр. – К.: Кальварія, 2001.

Українець. Вояк французького іноземного легіону, отримує смертельно небезпечне завдання: вивезти з заблокованої Чечні дочку генерала, на яку полюють російські спецслужби. Чи вдасться йому уникнути чисельних небезпек, вижити і знайти дівчину?. І хто вона насправді?

Шкляр В. Залишенець. Чорний ворон.: романи / Василь Шкляр. – К.: Ярославів Вал, 2009.

Воїни Холодноярської республіки. Їх називали бандитами, розбійниками, головорізами, навіть у прокльонах, анафемах, заборонялось згадувати їхні імена. На їхньому бойовому чорному прапорі напис «Воля України, або смерть». Вони не вийшли з лісу навіть тоді, коли навкруги запанувала чужа влада і вже не було надії на визволення. Вони – залишенці , які обрали собі смерть.

Шкляр В. Чорне сонце: Війна – очима бійця полку «Азов»: роман / Василь Шкляр. – Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2015.

«Кажуть, герої не вмирають. Я хотів би, дуже хотів би, щоб вони, замість того, щоб бути героями, жили. Тут на землі вони потрібніші ніж на небі. Тут є багато такого, чого без них не зробить ніхто.» (В. Шкляр)