Нобелівська премія 2019

Ольга Токарчук народилася в Сулехові (Польща) в родині вчителів. Після вивчення психології у Варшавському університеті вона дебютувала як художник-фантаст 1993 року з книгою «Podróz ludzi Księgi» («Мандрівки людей книги»).

Найбільшим досі успіхом Токарчук став виданий у 1996 році роман «Prawiek i inne czasy» («Правік та інші часи»). Дотепер великим опусом Токарчук є вражаючий історичний роман «Księgi Jakubowe» 2014 року («Яківни писання»). Для написання цього роману письменниця присвятила кілька років історичним дослідженням архівів та бібліотек.

Петер Гандке народився в селі Ґріффен, розташованому в регіоні Каринтія на півдні Австрії. Він вивчав право в університеті в Граці, але через кілька років покинув університет, щоб присвятити себе літературній діяльності. 1966 року був опублікований його дебютний роман «Die Hornissen» («Шершні»). Того ж року відбулася прем’єра його п’єси «Publikumsbeschimpfung» («Наруга над публікою»).

Більше п’ятдесяти років потому, підготувавши велику кількість творів у різних жанрах, він зарекомендував себе як один із найвпливовіших письменників Європи після Другої світової війни. Його бібліографія містить романи, нариси, зошити, драматичні твори та сценарії.

Токарчук О. Бігуни / О. Токарчук. – Харків : Фоліо, 2011. – 414 с.

«Межова, гранична територія – важливий топос текстів Токарчук, що маркує стан переходу і змін.

Мандри, паломництва, подорожі – одна з улюблених тем Токарчук. І роман «Бігуни», і «Книги Якова», і «Веди свій плуг понад кістками мертвих» – про переміщення у просторі, причому мандрують не лише люди, а й тварини та навіть планети небосхилом. Наприклад, у «Книгах Якова» дія починається в Рогатині, триває у Львові, потім переміщується у Чехію й завершується в Німеччині. Мандри – це не лише спосіб спокутувати минуле чи втекти від стосунків, які вже не сила терпіти, а й взагалі єдиний можливий модус існування. Тож мало не всі герої Токарчук шукають себе через подолання відстаней.

Токарчук О. Правік та інші часи / О. Токарчук. – Львів : Кальварія, 2004. – 224 с.

Токарчук О. Останні історії / О. Токарчук. – Львів : Літопис, 2007. – 242 с.

Хоч би що там казали про неможливість зосередитися на товстих текстах у швидку твітер-епоху, Токарчук не боїться працювати не просто з великою, а з величезною епічною формою: сімейними сагами й товстезними історичними романами. Гнучкість романного жанру щоразу стає Токарчук у пригоді: детектив ніколи не є суто детективом, а історичний роман – лише історичним романом. Водночас Токарчук притаманний неймовірний письменницький дар: за кожним її персонажем, навіть тим, кому не приділено багато сторінок, відчувається історія, глибина і загадка» (Б. Романцова «Літакцент»).

Токарчук О. Мандрівка людей книги / О. Токарчук. – Львів : Літопис, 2004. – 176 с.

Письмо Токарчук майже рослинне, воно розростається зусібіч (ніби гілки метро в «Бігунах»), дія розгортається поступово й неквапно, а не стрімко й нахрапом. Коли все більшає романів і фільмів про постапокаліптичне майбутнє – від Кормака Маккарті до Ларса фон Трієра – оповідання Токарчук дарують бодай надію на відновлення гармонії між людиною і природою.

Токарчук О. Веди свій плуг понад кістками мертвих / О. Токарчук. – Львів : Урбіно, 2011. – 236 с.

У часи відчутної втоми від легковажних словесних ігор і розмаїтих люльок, які насправді не люльки, Токарчук повертає силу словам. Текст як символічна єдність стає одним із ключів до «Книг Якова». Вірші Блейка і його суперечлива, майже авантюрна біографія багато що пояснюють про роман «Веди свій плуг понад кістками мертвих». Таємне книжне знання на межі зникнення стає центральною темою роману «Мандрівка людей книги». Саме художнє слово авторка вважає найкращою терапією у випадку, коли нагору спливають болючі теми, наприклад, польсько-єврейські відносини, католицька церква в Польщі («Веди свій плуг понад кістками мертвих») чи німецьке минуле («Дім денний, дім нічний»).