Своєї мови рідної і свого звичаю вірним серцем держіться

7.11.2016

(до Дня української писемності та мови )

Я так люблю, я так люблю тебе,

Моя співуча українська мово!

В тобі шумить Полісся голубе,

І дужі хвилі гомонять Дніпрові!

М. Рильський

Найбільше і найдорожче добро кожного народу – це його мова. Вона існує не сама по собі, а в людському суспільстві, у свідомості членів суспільства, реалізується в процесах мовлення. Тому доля мови повною мірою залежить від кожного з нас. У мові акумулюється духовна енергія народу; вона є головною ознакою і символом нації. Кожна країна, як правило, має своє мовне обличчя, свою рідну мову.

З проголошенням незалежності України українська мова набула статусу державної. З 1997 року 9 листопада оголошено Днем української писемності та мови, коли Президент України на підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства видав Указ № 1241/97 від 6 листопада 1997 року «Про День української писемності та мови». В Указі зазначено: «Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада у день вшанування пам’яті Преподобного Нестора–Літописця».

Продовження читайте тут↓

Примітка:

Для того щоб, переглянути матеріал на весь екран, натісніть квадрат у правому нижньому кутку.