Гортаючи сторінки минулого
78 переглядів
05.07.2018
(З історії українського друкарства)
Віртуальна виставка– огляд
…кожному народові, і в тому числі й українцям, «належиться», між іншим, якомога ширше і повніше розвивати свою духовну сутність і, паралельно до свого культурного росту, поступово удосконалювати знаряддя своєї думки – мову, в якій, як у дзеркалі, відображається і історія, і світогляд,і характер даного народу… (М. Коцюбинський)
Кінець ХІХ – поч. ХХ ст. для українського друкованого слова видався важким. Діяльність українських видавництв знаходилась під постійною упередженою увагою цензури. Ще не втратили сили Валуєвський циркуляр (1863р.) та Емський указ (1876 р.), за якими не дозволялося не лише друкувати книги українською мовою, а й ввозити їх управління у справах з-за кордону. Розпорядженням Головного друку 1889 р. заборонялось брати на розгляд рукописи українських творів, якщо ті мали відхилення від правил російського правопису.
Недостатність узагальнених оглядів історії видавничого руху на всіх землях України і в еміграції доповнюється фактами і відомостями про конкретні періоди і території. Картину розвитку українського друкованого слова домальовують видання цього періоду, які давно стали бібліографічною рідкістю і здебільшого зберігаються в фондах цінних книг.
За умов тотальної русифікації центр розвитку української культури другої половини ХІХ ст. переноситься у Галичину і Буковину, які на той час перебували у складі Австро-Угорської імперії, де законодавство в сфері національно-культурних прав автохтонного населення окраїнних земель було набагато ліберальнішим. Саме тут у вересні 1865 р. у Львові розпочинає свою роботу громадська організація культурно-просвітницького напрямку «Просвіта».
Головними завданнями для просвітян (згідно статуту) були: зростання освіченості населення, вироблення єдиної національної мови, творення національної літератури, поширення серед народу кращих здобутків української та світової культури, що в цілому мало сприяти культурному і національному відродженню і самоусвідомленню.
Робота проводилась у різних напрямках: створення освітніх курсів для подолання неписемності та підвищення освітнього рівня населення, поширення української літературної мови шляхом проведення публічних читань, народних свят, діяльності народних театрів, відзначення ювілейних річниць, видання книг українських авторів та їх розповсюдження через мережі книгарень, бібліотек, видавництв.
Почуття єдності західних і наддніпрянських земель виявилося у відкритті освітніх товариств в Одесі, Катеринославі, Житомирі, Кам’янець-Подільському, Києві, Чернігові, Миколаєві.
Продовження виставки читайте тут↓
Примітка:
Для того щоб, переглянути віртуальну виставку на весь екран, натісніть «три вертикальні крапки» та оберіть «повноекранний режим».