«Слово о полку Ігоревім» – вершинний твір давньоукраїнської літератури ХІІ століття

65 переглядів

31.08.2018


«Слово о полку Ігоревім» (давньорус. Слово о плъку Игоревѣ), також «Слово про Ігорів похід», «Слово о полку Ігоревім, Ігоря, сина Святослава, внука Олєгово» — найвизначніша пам’ятка давньої української міфопоетики, писемності, мови. В основі сюжету — невдалий похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославича на половців у 1185 році. «Слово» було написано в кінці XII століття, невдовзі після описуваної події (часто датується тим же 1185 роком, рідше 1-2 роками пізніше). Перейняте мотивами слов’янської народної поезії з елементами язичницької міфології за своєю художньою мовою та літературною значущістю «Слово» стоїть у ряді найбільших досягнень середньовічного епосу.

Серед сучасних дослідників – «словознавців» існує декілька   версій   стосовно   оригіналу   пам’ятки. Першовідкривачем тексту став граф Олексій Мусін-Пушкін, придбавши старовинний збірник «Хронограф» кінця XV ст. у 1792-1793  рр.  у  архімандрита  Спасо-Ярославського монастиря Іоїля. З шести вміщених у збірнику творів п’ять були вже відомі, шостий — ще не знаний — назви не мав. Цей твір і було названо «Слово про похід Ігорів, Ігоря, сина Святослава, внука Олега». Уважно ознайомившись з невідомою досі розповіддю про похід новгород-сіверського князя Ігоря проти половців, Мусін-Пушкін відразу збагнув, що має справу з надзвичайно вартісною з історичної точки рукописною книгою, про яку слід широко сповістити не лише наукову та літературну громаду, а й саму царицю Катерину ІІ.

Продовження читайте у віртуальні виставці 

Примітка:

Для того щоб, переглянути віртуальну виставку на весь екран, натісніть «три вертикальні крапки»  та оберіть «повноекранний режим».